Quando rapita in estasi

Гаетано Доніцетті, арія, взята зі знаменитої сцени божевілля з опери "Лючия ді Ламмермур", що стала відомою завдяки інтерпретації Марії Каллас: Сцена темна. Це момент, коли Марія Каллас виходить на сцену після того, як переключилася на грим. Надзвичайна зовнішність, з цими великими очима, вкладеними в обличчя з високими вилицями. "La divina", сильна на публіці і тендітна в приватному житті. Сценічний костюм вражає і елегантний, з його рухами він стає самою музикою, пахне лабданумом і ваніллю, струшуючи пудру для обличчя. П’єр Паоло Пазоліні визначає постать цієї жінки як "позачасову, архаїчну і міфічну", яка зробила театр безпечним місцем, притулком, де дозволено лише мистецтво. Божевілля опіуму, бобів тонка, бальзамічної ялиці -основа цієї ольфакторної скульптури. І перед ним кожен стає безсилим і відчуває тупий біль, гострий біль, майже меланхолію від персикового серця, що гріється на самоті. Божевілля -це майже ідеальний світ, що складається з ран, які неминуче залишають шрами від запашних борозен конвалій. Це момент, коли ти на сцені, але думаєш про те, що тебе зачинили в темній будівлі, яка чекає, щоб зігріти тебе і твоє життя.