Reliqvia

Reliqvia говорить про стіни, вкриті позолоченим деревом, тонко прикрашені різьбленням і рельєфами, говорить про запалені сходинки до великого вівтаря, схожого на золоту вишивку, всередині якого зберігається статуя мертвого Христа, дерев'яна робота сімнадцятого століття, яку можна побачити лише раз на рік. Але він також хоче синестезійно обрамити вівтарну картину Федеріко Бароччі "Перенесення Христа до гробу", одну з найкрасивіших робіт художника з Урбіно, виконану в 1582 році, і для якої він також розробив раму. Отже, Reliqvia -це місце, де можна зустрітися і де можна пробудити спогади, нагадати про час, який минає і який стає "урочистим і справжнім золотом", посланням про тлінність і нетлінність. Reliqvia -це відчутний слід, останній слід, щоб описати в житті інше і величне існування над нами. Це завжди зачинена шафа, дорогоцінна опіка святих людей, яка дає нам зрозуміти, що час є дорогоцінним і що він ризикує бути змарнованим, не дозволивши нам залишити чіткий слід у житті. Reliqvia -це цвях Страстей, шаруватий і торф'яний ладан урочистих і священних років. Немає святого, якщо люди не визнають святого і не возвеличують його в досконалих обрядах. Reliqvia -досконалий сакральний простір.